Мої інноваційні надбання

Перед кожним вчителем початкової школи в сьогоднішній час інформаційних

технологій  виникає серйозна проблема в організації і проведенні роботи з дитячою книгою. Чому?

Сучасні діти – це нове покоління, це  діти, голівки яких ще з дошкільного віку «наповнені» інформацією про різних героїв, їх пригоди, незвичайні казкові історії. Це все вони спостерігають з екранів телевізорів, комп’ютерів. Коли у школі вони навчились читати, захопити їх читанням книг зовсім непросто. Телевізійні програми захоплюють їх більше, не вимагають зосереджуватись на змісті, відтворювати побачене. Тому читають із захопленням окремі діти, решта надають перевагу  мультикам. Причина ще і в тому, що у шкільних, районних

бібліотеках обмаль  книг, які  б захопили своїм  естетичним виглядом сучасних вундеркіндів. Окремі батьки купують дітям сучасну дитячу літературу. Але через свою зайнятість не всі контролюють як і що читає дитина. Залишившись один на один з книгою не всі маленькі читачі дочитують її до кінця або створюють вигляд,що  читають.

Як змінити в теперішніх умовах ставлення дитини до художньої книги? Над цим

думає, мабуть, не один педагог. Хвилює ця проблема уже давно і мене, вчителя

початкових класів із 30- річним стажем роботи. Вирішуючи цю проблему, спробувала змінити   підхід до організації навчальної діяльності  на уроках читання. Суть мого інноваційного підходу до роботи на уроках читання полягає в тому, щоб змістові лінії класного і позакласного читання перепліталися.

Для цього необхідно  в структуру уроку читання ввести етап, на  якому проводити роботу над змістом художньої книги, яку  читає весь клас.  Тут виникнути може   таке  запитання:

- Як учнів забезпезпечити необхідною художньою літературою?

Цю проблему  з радістю допоможуть виконати батьки.На батьківських зборах мої батьки охоче підтримали ідею вчителя в такий спосіб заохотити дітей до читання художньої книги. Батьківський комітет  за власні кошти забезпечував  дітей художніми книгами певного автора.

Завдання педагога полягає тепер в тому, щоб правильно організувати роботу над змістом  запропонованої книги.  В структуру кожного уроку читання необхідно ввести 7-8 хвилин для роботи з  дитячою книгою.  Якщо творчо підходити до опрацювання програмового матеріалу, уникати багаторазового читання одного й того ж тексту, ущільнити вивчення деяких творів, то час можна знайти. Художню книгу діти читають вдома, вчителю достатньо вказати сторінки, які бажано прочитати, щоб на уроці читання бути активним учасником обговорення.

- Чи не будуть діти вдома перевантажені домашнім завданням?

Ні. Аналіз свідчить, що теперішні школярі задане додому завдання читають один  раз або не читають зовсім, бо вони вже це читали. В оточенні різної швидкоплинної  інформації діти все сприймають швидко,  іх зацікавити може лише щось нове.  Слід зазначити, що сучасні молодші школярі дуже відрізняються від своїх ровесників, які навчалися навіть 10 – 15 років тому, своїм сприйняттям, пам'яттю, мисленням. Покоління росте досить прогресивне.

Необхідно змінювати підходи до теперішніх дітей, створювати умови для їх розвитку, йти в ногу з життям, осучаснювати матеріальну базу.

З досвіду роботи роблю висновок, якщо учні не залишаються один на один із книгою, їх інтерес постійно підтримується різноманітними формами роботи на  уроках , вони охоче читають цікаві книги  з гарними ілюстраціями.   Книгу одного автора читаємо всім класом , колективно обговорюємо, працюємо в групах, парами. Поступово не залишається  в класі ні одного байдужого учня до запропонованого твору.  Паралельно із опрацюванням програмового матеріалу  школярі постійно не розлучаються із дитячою книгою. Уроків позакласного читання чекають охоче, бо це змагання, ігри, літературні піжмурки, казкові аукціони, брейн-ринги тощо.

З чого починалася ця ідея втілюватися в навчальний процес?

Завжди в першому класі створюю ігрові ситуції на уроках.  В цьому мені  допомагають казкові персонажі із лісової школи. Тут не обійтись без дитячого бестселера В. Нестайка «Дивовижні пригоди в лісовій школі», зокрема «Сонце серед ночі», «Пригоди в Павутинії» .Зміст книг викликав неабиякий інтерес у маленьких школярів, які вчилися читати. На уроках  читання  під час роботи із дитячою книгою охоче слухали про пригоди своїх улюблених героїв.В класі з’явились казкові  персонажі –м’які іграшки :

зайчик Кося Вухань, їжачок Колька Колючка, білочка Вірочка Вивірчук, ведмедик Михайлик Ведмеденко, лисеня Рудик Лисовенко, хуліган Вовчик Вовченко , порося Хрюша Кабанюк та інші. Додаток 1.  В 2 класі не захотіли розлучатися з ними. Батьківський комітет організовано закупив для всіх учнів класу другу книгу «Секрет Васі Кицина», «Енелолик, Уфа і Жахоб’як»,

згодом третю «Загадковий Яшка» і «Сонячний зайчик і Сонячний вовк», а тоді четверту «Таємний агент   Порча і козак Морозенко». Другокласники охоче читали, дивуючи мене і  батьків своїм завзяттям. Ці книги були прочитані колективно на протязі І, ІІ, ІІІ чверті. В 2 класі на уроках позакласного читання реалізовувались уроки- проекти, розроблені раніше із попереднім класом, який читав ці книги на протязі 3 років.

Це урок- гра  «Щасливий випадок» по книзі «Енелолик, Уфаі Жахоб’як»,

урок-казковий аукціон по книзі «Секрет Васі Кицина»  

урок – брейн- ринг по книзі «Загадковий Яшка»,

урок- бліц- турнір по книзі «Сонячний зайчик і Сонячний вовк» ,  урок – гра «Що? Де? Коли?» по книзі «Таємний агент Порча і козак Морозенко»

урок- гра літературні піжмурки по книзі «Таємниці лісею Кондор» .

Мої другокласники в 2011-2012 н.р. , крім книг Всеволода Нестайка прочитали коллективно казку Джанні Родарі «Пригоди Цибуліно». В ній  284 сторінки, видавництво  ТВ «Septima», Макет, 2006. Кожен урок читання розпочинався грою «Чи уважно ти читав?». Ця книга мало ілюстрована, тому її читати було складніше, хоча ціна – 12 грн. Але всі вони полюбили вигадливого хлопчика Цибуліно, рослин- чоловічків, які боролись за справедливість, захищали  бідняків. 

В третьому класі батькам було запропоновано придбати книгу із серії «Дитячий бестселер» Юхима Чеповецького  «Неймовірні пригоди М’якуша, Нетака та Непосидька», ВД «Школа», 2012. Це захоплююча розповідь про трійцю всесвітньо відомих іграшкових хлопчиків – Непосидька, М’якуша та Нетака і справжнього хлопчика Петруся на прізвище Матусин- Татусів. Книга прекрасно ілюстрована художником Валерієм Харченком. Дитяча книга увійшла у життя школярів. Цікавим виявилось те, що сам на сам залишатись з книгою не хотіли. Подобалось, коли всі читають і на уроці діляться  враженнями від прочитаного. До уваги колег пропоную фрагменти уроків та різні форми роботи при опрацюванні змісту цієї художньої книги. Робота над бестселером закінчилась відкритим уроком позакласного читання , на якому були присутні батьки, адміністрація школи.  

В третій чверті почали читати продовження цього ж   бестселера Юхима Чеповецького  «Дивовижна подорож М’якуша, Нетака, Непосидька»

У класі – справжній читацький аншлаг. Зміст переказували за  чудовими ілюстраціями,  на протязі 7-8 хвилин давали відповіді на питання по змісту,  надрукованих на окремих аркушах, малювали  своїх улюблених героїв.

   Наступним етапом у формуванні читацьких інтересів третьокласників була колективна робота над книгою Джоеля Гарріса «Казки дядечка Римуса» .Приємно були здивовані всі, бо в головних героях впізнавали Вовка і Зайця із мультфільму «Ну, постривай!» Хіба можна не читати таку дивину?  Учні вдома читають,  а на  уроках за планом записаним на дошці стисло переказують зміст прочитаного. Вчаться виділяти головне, складають чудові розповіді, розвивається зв’язне мовлення. Додаю зразки дитячих творів.

Для втілення цієї ідеї потрібно більше часу, тому я працювала весь урок з художньою книгою, а на наступному уроці опрацьовувала програмовий матеріал з читанки, ущільнюючи його.  Хочу відзначити, що мої учні всі  добре читають.

В четвертому класі прочитали повість-казку Фелікса Зальтона «Бембі».

Тепер опрацьовуємо гуртом повість- казку  сучасного українського письменника Євгена Білоусова «Тарасове перо» про дитинство та юність Тараса Григоровича Шевченка. Чудовий твір , легко читається учнями, запам’ятовується. Кожний тиждень одну годину із трьох відводжу на роботу з художньою книгою. Учням  пропоную прочитати  35-40 сторінок. На уроці із чарівної скриньки витягують  пронумеровані запитання по змісту і переказують прочитане. Я з радістю в душі радію за своїх дітей.  Вони орієтуються у змісті, вільно висловлюються по прочитаному, володіють навичками свідомого читання мовчки.  Я бачу конкретний результат своєї копіткої праці.

Планую в четвертому класі прочитати із своїми  читайликами повість- казку Євгена Білоусова «Лесина пісня». Захоплююча розповідь про життєвий шлях Лесі Українки.

В програмі вказано : «Визначаючи твори для позакласного читання, вчитель враховує умови забезпечення дитячою літературою районних, шкільних, домашніх бібліотек» На жаль не завжди можна розраховувати на наявність книг у необхідній  кількості у бібліотеках.

Завдання вчителя полягає і в  формуванні читацької культури учнів,у наданні допомоги батькам при поповненні домашніх бібліотек.  Багато батьків придбали ,а учні прочитали самостійно книгу Всеволода Нестайка «Кузя, Зюзя і компанія», «Найновіші  пригоди Кольки Колючки та Косі Вуханя», Юхима Чеповецького «Веселі пригоди Кицика і Мицика».

Хочу відзначити, що останніми роками видавництво "Підручники і посібники» видає  багато збірників, хрестоматій для учнів 2-4 класів, користуючись, якими

можна створити умови для організованого проведення уроків позакласного читання. Але школярі  не беруть в руки художньої книги. Мій досвід ВЧИТЬ  дітей читати книгу, я знайшла зерно, яке дає гарні сходи і плоди.